У 1985 р. Кястутіс Крістінайтіс здобув університетський ступінь інженера-землевпорядника. Працюючи в Міністерстві сільського господарства, він очолював Управління землекористування, Відділ земельних реформ, обіймав посади першого заступника міністра та міністра сільського господарства (1999-2001). З 1992 року (з перервою) і по сьогодні він є президентом ТОВ “Матінінкай Корпорація” і бере на себе відповідальність за управління підприємством.

Добре обізнаний з системою приватизації, управління та оцінювання нерухомості. У 1994-2000 рр. він був президентом Литовської асоціації оцінювачів майна, а з 2002 р. по теперішній час – головою правління Литовської асоціації підприємств з оцінки майна та бізнесу. Він є членом правління численних міжнародних та національних громадських організацій та виступає з доповідями на міжнародних конференціях.

За час депутатської каденції працювала над судовою реформою, реформою місцевого самоврядування, поліції, прокуратури, активно брала участь в роботі конституційної комісії, створеної в березні 2015 року. Приділяє значну увагу питанням безпеки і оборони, один із авторів законопроекту «Про територію України тимчасово окуповану Російською Федерацією». До обрання Народним депутатом України Оксана Сироїд була директором «Української правничої фундації». В 2004-2012 рр. була національним координатором проектів та керівником програми правосуддя ОБСЄ в Україні. В 2001-2002 працювала в секретаріаті Кабінету міністрів України. Оксана Сироїд викладає в Національній школі суддів України, є співавтором підручників з адміністративного судочинства. Вона також викладає на юридичному факультеті Національного університету «Києво-Могилянська академія» та та є співзасновником Школи публічного адміністрування Національного університету «Києво-Могилянська академія». Оксана Сироїд здобула ступінь магістра права в Оттавському університеті та Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та ступінь бакалавра політології в Національному університету «Києво-Могилянська академія».

Лоуренс Фрідман обіймав посаду професора воєнних наук в Лондонському королівському коледжі з 1982 по 2014 рр та був заступником ректора з 2003 по 2014 рр. Він здобув освіту в

гімназії Вітлі Бей та університетах Манчестера, Йорка та Оксфорда. До роботи в Королівському коледжі, обіймав наукові посади в Наффілд-коледж Оксфордського університету, Міжнародному інституті стратегічних досліджень та Королівському інституті

міжнародних відносин. Обраний членом Британської академії наук в 1995 році та нагороджений орденом Британської імперії. Його було призначено офіційним істографом Фолклендської кампанії в 1997 році. Його також було нагороджено орденом Святих Михайла та Георгія в 2003 році. В липні 2009 року його було обрано до складу ревізійної комісії в Британії щодо війни в Іраку в 2003 році. Останні книжки його авторства Стратегія:Історія (2013), Майбутнє війни:історія ( 2017) та Україна та мистецтво стратегії (2019)

Молі МакКью – письменниця, дослідниця та викладач з російського впливу та інформаційної війни. Її статті публікуються вPolitico, Wired, WashingtonPost, Lawfare та інших міжнародних аналітичних виданнях. Вона коментує російську стратегію та дезінформацію для телебачення та радіо, а також часто бере участь у брифінгах військових та політичних чиновників про російську доктрину та гібридну війну.

МолліМакКью – генеральний директор компанії FiannaStrategies, стратегічної консалтингової фірми. Зараз вона активно працює з країнами Східної Європи, включаючи країни Балтії, Грузію, Молдову та Україну. В цьому регіоні вонапрацює над боротьбою з російськими інформаційними кампаніями та іншими елементами гібридної війни. Раніше вона працювала радником Ради національної безпеки Грузії (2009-2013 рр.) Та розробляла проект з розбудови національної ідентичності для колишнього прем’єр-міністра Молдови Філата.

МакКьює членом правління Фонду StandUpRepublic. У 2013 році президент Грузії нагородив її орденом «Знак Пошани» за досягнення у захисті грузинської демократії.

Посол Таджан Ілдем керує управлінням публічної дипломатії, що працює над підняттям впізнаваності Альянсу по всьому світу, що сприяє розумінню і підтримці політики та операцій НАТО. Він також здійснює нагляд та координацію Стратегічної комунікації НАТО. Посол Ілдем є досвідченим турецьким дипломатом. Від початку своєї кар’єри в 1978 році він обіймав позиції на дипломатичній службі, в тому числі був Послом в Нідерландах та Постійним Представником в НАТО та ОБСЄ.

Тарас Цимбрівський  кандидатом юридичних наук. Він обіймав посаду завідувача кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету (квітень 2016 – березень 2018). Зараз він є керівником програми USAID “Права людини в дії” та Української Гельсінської спілки з прав людини. Він є також членом редакційної ради Балтійського журналу Права та Політики.

Доктор Анджей Фальковські, генерал-лейтенант (у відставці), здобув докторський ступінь з економіки в 1997 році. В минулому він був Військовим представником Польщі в НАТО та Оборонному комітеті ЄС в Брюсселі, Заступником Керівника Генерального Штабу Збройних сил Польщі, військовим аташе у Вашингтоні, а також Директором управління з питань логістики та ресурсів Міжнародного військового штабу НАТО в Брюсселі.

Він також працював запрошеним лектором та старшим ментором у Польщі та закордоном. Він також написав багато статей стосовно стратегії та оборонної економіки. Зараз він обіймає посаду радника міністерства оборони України з оборонної реформи.

На даний час очолює правозахисну організацію “Центр громадянських свобод”, а також координує роботу громадської ініціативи Євромайдан SOS. Діяльність Центру громадянських свобод спрямована на захист прав людини та утвердження демократії в Україні та регіоні ОБСЄ. Організація розробляє зміни до законодавства для демократичної трансформації країни, здійснює громадський контроль над правоохоронними органами та судовою системою, проводить навчальні заходи для молоді, реалізує програми міжнародної солідарності.

Євромайдан SOS був створений у відповідь на брутальний розгін мирної студентської демонстрації у Києві 30 листопада 2013 року. Протягом трьох місяців масових протестів, які отримали назву Революція Гідності, кілька тисяч волонтерів в цілодобовому режимі надавали правову та іншу допомогу переслідуваним людям по всій країні. Після падіння авторитарного режиму, щоб утримати Україну в зоні впливу Російська Федерація розпочала збройну агресію. З того часу ініціатива здійснює моніторинг політичних переслідувань в окупованому Криму, документує воєнні злочини та злочини проти людяності у ході гібридної війни на Донбасі, проводить міжнародну кампанію LetMyPeopleGo для звільнення утримуваних російською владою політичних в’язнів. Олександра Матвійчук має досвід створення горизонтальних структур для масового залучення людей до правозахисної діяльності в умовах тотального наступу влади на права та свободи, а також кількарічну практику документування порушень в ході збройного конфлікту.

Автор цілого ряду альтернативних звітів та доповідей до різних структур ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ, Міжнародного кримінального суду. Ініціаторка глобальної акції #SaveOlegSentsov для звільнення Олега Сенцова та усіх заручників Кремля.

У 2016 році отримала Democracy Defender Award “за винятковий внесок у просування демократії та захисту прав людини” від місій країн-членів ОБСЄ. У 2017 році стала першою жінкою-учасницею річної програми Стенфордського Університету Ukrainian Emerging Leaders Program.

Він здобув докторський ступінь в Оксфордському університеті, захистивши дисертацію про вторгнення Іраку в Кувейт. Його минуле дослідження було зосереджено на радянсько- іракських відносинах, а його нинішнє дослідження – на зовнішній політиці Росії на Близькому Сході.

Він є співавтором праць: Збройні сили Іраку: аналітична історія (Routledge, 2008), Новітня історія Іраку (Routledge, 2017) та Стисла історія Близького Сходу (Routledge, 2018).

Рай служив у численних командно-штабних завданнях в США та Європі та в армії-аташе, Польща. Його кар’єра була зосереджена на сфері трансатлантичної безпеки. Співавтор: “Незавершений бізнес” – справа СЕПА щодо постійних американських сил у Польщі.

Доктор Міхта спеціалізується на питаннях: міжнародної безпеки, НАТО, європейської політики і безпеки, особливу увагу приділяє Центральній Європі та країнам Балтії. До роботи у Центрі Маршалла, він був професором з питань національної безпеки в Американському військово-морському коледжі, ад’юнкт-науковим співробітником Центру стратегічних і міжнародних досліджень і філії Центру європейських досліджень Мінда де Гюнцбурга в Гарвардському університеті. З 1988 по 2015 рр. Д-р Міхта був заслуженим професором міжнародних досліджень Коледжу Родоса. У період з 2013 по 2014 рік він був старшим науковим співробітником Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні, округ Колумбія Протягом 2011–2013 років він був старшим співробітником Трансатлантичного фонду Німецького фонду Маршалла США (GMFUS) та директором-засновником GMFUS Офісу у Варшаві. Протягом 2009–2010 рр. був старшим науковцем у Міжнародному центрі Вудро Вілсона для вчених у Вашингтоні, округ Колумбія.

Випускник Бухарестського університету з англійських досліджень, народився в 1951 році. Радник міністра закордонних справ в академічних питаннях, а раніше генеральний директор з політичних питань (2013 — 2016). Джордж Магеру приєднався до дипломатичної служби в 1990 році. Був Постійним Представником Румунії в Раді Європи (2001 — 2006) та очолював Комітет заступників міністрів Страсбурзької організації. Кілька разів був генеральним директором або директором з глобальних, регіональних і двосторонніх відносин. З 2009 року є губернатором Румунії в Фонді Азія – Європа (ASEF), а з 2016 року – членом Наукової ради Нового центру стратегії ( Російський аналітичний центр, що спеціалізується на питаннях зовнішньої політики та безпеки). Вільно володіє англійською, французькою та іспанською мовами.

Підполковник Глен Грант, служив у британській армії, працює експертом з оборони та реформ в Україні для Українського інституту майбутнього. Він також є старшим науковим співробітником Британського інституту державного управління з питань ініціативи з побудови доброчесності, що протидіє російському впливу. Глен закінчив Королівську військову академію «Сандхерст» і спільний оборонний коледж при Королівському військово-морському коледжі в Грінвічі. Під час своєї 37-річної військової кар’єри Глен командував військовою в’язницею Великобританії і артилерійською батареєю з 8 гусеничних знарядь. Він працював в оперативних та політичних штабах в Міністерстві закордонних справ Великобританії, штабах різних армій і Центрі комбінованих повітряних операцій.

Його ключова робота за останні двадцять років пов’язана зі здійсненням реформ та змін для оборонних та безпекових організацій у Європі. Працював у міністерствах оборони або збройних силах п’ятнадцяти європейських країн, включаючи Україну, Болгарію та Польщу. У січні 2018 року Глен опублікував статтю на тему «Реформування військових в Україні в київській пошті».

Має ступінь магістра в галузі лідерства інновацій та змін у Йоркському університеті Сент-Джон у Великобританії. Глен живе в Латвії і є викладачем стратегії та управління кризами в Ризькій бізнес-школі.

До цього вона понад 10 років працювала старшим науковим співробітником Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Одеському відділенні. У 2014 році доктор Шелест працювала в якості приїжджого наукового співробітника в Оборонному коледжі НАТО в Римі. Доктор Шелест була радницею Робочої групи з підготовки стратегії ВМС України до 2035 року. Раніше вона мала досвід PR та лобіювання для уряду та бізнесу, а також викладання в університетах. Її головні наукові інтереси – зовнішня політика України, врегулювання конфліктів, безпека та співробітництво, особливо в розширеному Чорноморському регіоні та на Близькому Сході. Вона має більше 50 академічних і понад 100 статей у засобах масової інформації, опублікованих у всьому світі. Доктор Шелест – молодша реформаторка у Чорному морі 2011 року, співробітниця John Smith Fellow 2012, а також учасниця Marshall Memorial 2016.

З 2003 року професор Люхто виступив професором російської торгівлі та директором пан-європейського інституту в Школі економіки Турку. З 2011 року він також працював директором Фонду Centrum Balticum (Фінляндія). Основні наукові інтереси професора Люхто полягають у інноваційній діяльності між ЄС та Росією, спрямовані на прямі інвестиції російських корпорацій та енергетичні питання в регіоні Балтійського моря. Протягом своєї кар’єри проф. Люхто виступив відповідальним керівником декількох проектів, пов’язаних з регіоном Східної Європи та Балтійського моря. В університеті Турку він відповідає за курси, пов’язані з російською ринковою економікою, бізнесом у регіоні Балтійського моря, економічними відносинами між ЄС та Росією та інвестиціями в Центрально-Східній Європі.

Народився у Дрогобичі на Львівщині. Закінчив філософський факультет Національного університету імені Шевченка (диплом політолога). Ступінь кандидата політичних наук здобув в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. З початку 2000-х займається політичним консалтингом і комунікаційними стратегіями. Автор численних публікацій. Регулярно коментує для ЗМІ політичні процеси та міжнародні відносини.

Бере активну участь у громадському обговоренні законопроектів про окуповані території. Один з ініціаторів громадянської кампанії ”Ні – змінам до Конституції в умовах воєнного стану!” (влітку 2015 року, напередодні ухвалення в 1-му читанні конституційних змін щодо ”особливого статусу Донбасу”, відповідну петицію до влади підписали десятки відомих українців). Один із фундаторів громадянської ініціативи ”Закрий пельку Кремлю”, яка протидіє прихованим російським медіа на території України. Співзасновник неприбуткової організації “Інститут актуальних досліджень”, яка займається, насамперед, громадською ініціативою “Захист трудових мігрантів”.

Він обіймав посаду директора Центру громадської дипломатії USC 2009-2013, а також заступником декана Школи комунікацій та журналістики Анненберга USC 2015-2016. Він є автором чи редактором численних книг, включаючи Головна Дипломатія; Нові медіа та Новий Близький Схід; Ефект Al Jazeera; Дипломатія в реальному часі; і майбутнє дипломатії. Його остання книга – «Як тероризм розвивається: медіа, релігія та управління». Він є редактором серії наукових книг з міжнародної політичної комунікації, співредактором серії про глобальну громадську дипломатію, а також співзасновником журналу Media, War & Conflict.

У 2008-2016 роках працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Турецькій Республіці. У 2006-2008 рр. Обіймав посаду Генерального директора Департаменту економіки Міністерства закордонних справ України. Його спеціалізація включає відповідальність за розробку стратегічної політики, зовнішню торгівлю, інвестиції та фінанси, енергетичну безпеку, науку і технології.

Посол Корсунський має великий досвід у сфері стратегічного планування та розвитку, включаючи енергетичну, торговельну та інвестиційну політику, регіональну безпеку. Він відомий експерт з геополітики енергетики. Раніше він обіймав керівні посади в посольствах України в США та Ізраїлі. Доктор Корсунський є автором понад 200 публікацій, у тому числі 10 книг. У 2008 році був нагороджений Президентом України за його економічні досягнення.

Тарас Кузьо є професором кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» та нерезидентом Інституту зовнішньої політики Школи передових міжнародних досліджень, Університету Джона Хопкінса, Вашингтон. Його попередні посади були в Університеті Альберти, Університеті Джорджа Вашингтона, Університеті Торонто і начальником місії в офісі інформації та документації НАТО в Україні.

Тарас народився у Великобританії з українськими та італійськими батьками і виріс у українській громаді Галіфаксу, Йоркшир, де був членом українського хору та спілки української молоді (СУМ) та відвідував українську школу та Українську католицьку церкву. Він отримав диплом бакалавра мистецтв в Університеті Сассекса, магістр мистецтв Лондонського університету, а також кандидат політичних наук зі спеціальності українське державне будівництво та національну ідентичність в університеті Бірмінгема. Його аспірантське дослідження проводилося в Єльському університеті в США.

У 1980-х роках працював у дослідницькій корпорації «Пролог» та видавництві «Сухасніст» і був членом зовнішнього представництва Української вищої ради з визволення (зпУХВР). У Лондоні Тарас очолив Агентство української преси (УПА) у Лондоні, де опублікували документи самвидав та проаналізували політичні події в Україні, а також контрабандні книги, журнали та друкарське обладнання для українських опозиційних груп. Його робота гарантувала, що його помістили у чорний список КДБ і не могли їздити до СРСР до після путчу в серпні 1991 року. Другий раз він потрапив до чорного списку в грудні 2013 року під час Революції гідності Партії регіонів і режиму Віктора Януковича.

Тарас Кузьо є автором і редактором сімнадцяти книжок, в тому числі (разом з Павлом Д’Аниері) Джерелами великої державної політики Росії: Україна і виклик європейському порядку (2018), Путіна війна проти України. Революція, націоналізм і злочинність (2017, 2019), Україна. Демократизація, корупція та новий російський імперіалізм (2015), від Кучмаґату до Помаранчевої революції (2009), теоретичні та порівняльні перспективи націоналізму (2007). Він є автором п’яти монографій аналітичних центрів, включаючи Крим: наступний спалах Європи? (2010). Тараса Кузьо запросили бути запрошеним редактором комуністичних і посткомуністичних досліджень, східноєвропейської політики та суспільства, демократізаціі, євразійської географії та економіки, статей національностей, журналу комуністичних досліджень та перехідної політики, а також проблем посткомунізму. Автор 38 розділів книги та 100 наукових статей про посткомуністичну та українську політику, демократичні переходи, кольорові революції, націоналізм та європейські дослідження.

В Україні відомий як автор книги «Війни Путіна. Чечня, Грузія, Україна: незасвоєні уроки минулого», — виданою в українському і російському перекладі харківським видавництвом «Віват» за програмою «Українська книга».

Марсель Х. Ван Herpen вивчав західну соціологію в Радбоуд університеті міста Неймеген (Нідерланди). У роки навчання був головою демократичного соціалістичного Союзу студентів «Politeia», активним членом інших студентських ліберально-демократичних організацій та рухів.

Ван Херпен читає лекції з геополітики, ідеології «путінізму», інформаційної війни, відносин між ЄС і США; веде семінари з міжнародної безпеки — англійською, голландською, німецькою та французькою мовами.

Марсель Ван Херпен є автором чисельних статей та виступів в таких змі як: Forbes, The National Interest, Project Syndicate, The Moscow Times та Japan Times. Він дав інтерв’ю таким видянням як The New York Times, Financial Times, BBC, International Herald Tribune, United Press International, MSNBC, El Mercurio та Newsweek.

Його сфера роботи – зовнішня політика Туреччини з особливим акцентом на відносини з США та Європою, внутрішня політика Туреччини та громадянське суспільство. До роботи в GMF він був керівником департаменту розвитку ресурсів Фонду освітніх волонтерів Туреччини. Раніше Унлюхисарджикли працював директором руху ARI, турецької громадської організації, що сприяє розвитку партисипативної демократії, та був консультантом в AB Consulting and Investment Services.