Д-р Ральф Ролофф є старшим професором (з 2003 р.) в Коледжі міжнародних досліджень з безпеки в Центрі Маршалла у Гарміш-Партенкірхені, Німеччина. Він також є директором магістерської програми з вивчення міжнародної безпеки (з 2010 р.) та професором Universität der Bundeswehr München (з 2015 р.).Раніше він працював доцентом в Universität der Bundeswehr München (2011-2015), виконуючим обов’язки професора з міжнародної та європейської політики в Університеті німецьких збройних сил у Гамбурзі (2000-2003 рр.), виконуючим обов’язки професора міжнародної політики при Йоганн Гутенбергському університеті м. Майнц (1999-2000 рр.), доцентом та виконавчим директором Інституту політичних наук та європейських справ Кельнського університету (1994-2001 рр.), викладачем та помічником директора департаменту політології Трїєрського університету ( 1991-1993 рр.) Доктор Ролофф отримав ступінь доктора політичних наук та ступінь магістра політології та німецької літератури та лінгвістиці в Трїєрському університеті. Статті Доктора Ролффа на теми міжнародних відносин, міжнародної безпеки, інтеграції до ЄС, зовнішньої політики та політики безпеки ЄС широко публікуються німецькою, англійською та французькою мовами.

Доктор наук, директор програми “Чорне море та Євразія”, Європейського центру безпекових досліджень ім. Джорджа К. Маршалла Доктор Зенелі у серпні 2011 р. приєдналася до Європейського центру безпекових досліджень Джорджа К. Маршалла як професор з вивчення питань національної безпеки. Вона також є директором програми Чорне море та Євразія, яка здійснює нагляд за діяльністю Центру Маршалла в цьому регіоні. Раніше вона займала посаду заступника директора програми Центральна та Південно-Східна Європа. Валбона Зенелі є членом викладацького факультету Програми прикладних досліджень в галузі безпеки (PASS), Програми боротьби з наркотиками та незаконним обігом (CNIT), Програми досліджень кібербезпеки (PCSS), Вищого семінару виконавчих директорів (SES) та Семінару з регіональної безпеки (SRS). Вона також бере участь у роботі Консорціуму оборонних академій та інститутів досліджень безпеки Партнерство заради миру як член робочої групи по Південно-Східній Європі та робочої групи з реформи сектора безпеки. До цього Валбона Зенелі була професором з міжнародної економіки в Європейському університеті Тирани з 2009-2011 рр. та доцентом в Нью-Йоркському університеті Тирани з 2006-2011 рр. З 2003-2005 рр. Зенелі працювала управлінцем протоколу, а пізніше економічним радником албанського прем’єр-міністра. До цього вона працювала радником міністра економіки Албанії в 2002-2003 рр. Вона також працювала в приватному секторі, надаючи консультації компанії з питань маркетингу та міжнародних відносин. Валбона Зенелі має ступінь доктора політичних наук з Університету досліджень Альдо Моро, Барі, Італія (2011 р.), А також ступінь кандидата наук з міжнародного маркетингу від Джорджтаунського університету у Вашингтоні (2006 р.). Вона отримала ступінь бакалавра наук з управління бізнесом з університету Болоньї, Італія, де завершила навчання з відзнакою (2001 р.)

Мелінда Харінг є редактором блогу UkraineAlert, який є найбільш популярним виданням Атлантичної ради (Atlantic Council). Матеріали блогу регулярно публікуються виданнями: Newsweek, Kyiv Post, Новий Час, Huffington Post, Real Clear Defense та World Affairs Journal. У 2017 році UkraineAlert отримав понад 2,7 мільйонів переглядів. Мелінда Харінг давній спостерігач за політичними подіями в регіоні Євразії, її аналітичні матеріали використовують The Washington Post, Foreign Policy, Newsweek, The Kyiv Post, PRI, а також транслювали та публікували NPR, Radio Free Europe/Radio Liberty і Голос Америки. Харінг є автором звіту Реформування демократичної бюрократії та Чи має значення демократія?” (Rowman Littlefield, 2017). Вона працювала у Фонді Євразія, Freedom House та Національному демократичному інституті, де керувала програмами допомоги демократії в Азербайджані, Грузії та Росії. Випускниця Джорджтаунського університету, вона має ступінь магістра в галузі державного управління. Мелінда Харінг також є членом ради Фонду Східна Європа у Києві, а також співробітником Інституту досліджень зовнішньої політики. Вона є членом Ради з міжнародних відносин (США)

Філософ, теоретик, мислитель, публіцист, блогер. Автор 7 книг теоретичних праць з фундаментальної філософії, онтології, логіки, семіотики, структурної лінгвістики, штучного інтелекту, теорії комунікації, теорії політики («Теорія віртуальності» (2008), «Онтологізації» (2009), «Горизонти конструктивізму» (2010), «Теорії перспективи» (2011), «Складний новий світ» (2012), «Інтелектуальна політика» (2010), «Момент філософії» (2013)). З моменту закінчення в 1991 році Київського Державного Університету ім. Т.Г.Шевченка працював у сфері аналізу та експертизи політичних рішень, а з 2002 року — працює на ринку комерційного консультування в корпорації “Гардаріка”.

Роман Безсмертний – український громадський діяч, народний депутат чотирьох скликань (1994-2007), віце-прем’єр-міністр України (2005), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь (2010-2011), член політичної підгрупи тристоронньої контактної групи на переговорах у Мінську (2015-2016), один з авторів Конституції України, повний кавалер ордену «За заслуги».

За час роботи у Верховній раді України займався питаннями державного будівництва та місцевого самоврядування. З січня 1997 до жовтня 1999 року та з грудня 1999 до квітня 2002 року був постійним представником Президента України у Верховній раді України.

Закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту; захистив кандидатську дисертацію «Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)» (Інститут національних відносин і політології НАНУ).

Відомий український соціальний психолог, письменник, публіцист, багаторічний радник чільних українських політиків. Працював у Верховній Раді, Інституті соціальної та політичної психології АПНУ, Кабінеті Міністрів України. Експерт естонсько-української програми “Стійка Україна” (“Resilient Ukraine”) з розробки моделей підвищення національної стійкості та психологічного протистояння російській агресії.

Займається питаннями переходу Збройних Сил України та інших українських силових структур на стандарти НАТО в галузі інформаційної агресії.

Закінчив Київський державний університет, Московський Літературний інститут, Канадський інститут українських студій.

Аналітик та координатор програми «Спостереження за Кремлем» аналітичного центру «Європейські цінності» (Чехія)

Вероніка Вічова – аналітик та координатор програми «Спостереження за Кремлем» аналітичного центру «Європейські цінності». Вона є співавтором дослідження зображення європейських лідерів кремлівською пропагандою, опублікованого Атлантичною радою та Огляду контрзаходів 28 країн ЄС операціям впливу Кремля. Вона є редактором брифінгу спостереження за Кремлем, щотижневого інформаційного бюлетеню про дезінформацію та операції з впливу для більше ніж 7 000 європейських експертів, журналістів та посадовців. Вона є учасником програми Трансатлантичних стипендій у Вашингтоні, округ Колумбія, організованої журналом World Affairs Journal, яку вона провела в офісі сенатора Роба Портмана. Вона закнічила програму Нових безпекових лідерів у 2017.

Співголова білоруської християнсько-демократичної партії Вітал Римашевські активно займається політикою в Білорусі з 1996 року, працював в опозиційних Об’єднаній громадянській партії, молодіжній організації Молодіжний фронт, Білоруському народному фронті, Білоруському об’єднанні молодих політиків, «Молодіжних демократах», молодіжному християнсько-соціальному союзі, організації «За свободу!». За цей час він брав участь в організації численних пікетів та акцій на підтримку опозиції в Білорусі. В 2010 році він балотувався на президентських виборах як єдиний кандидат від Білоруських християнських демократів. З 2009 року він активно представляє Білоруських християнських демократів в Європейській народній партії, Євронесті та інших міжнародних організаціях. Вітал Римашевський закінчив Білоруський державний політехнічний університет, інженер –конструктор за спеціальністю.

Історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак — український науковець, історик і публіцист, доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І.Франка. З 1996 р. по 2009 р. був гостем професором Центральноєвропейського університету у Будапешті, та першим віце-президент Міжнародної асоціації україністів(1999—2005) . Яросла́в Грицак також є Головним редактором наукового річника «Україна модерна», членом редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review, членом наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies та почесним професором Національного Університету «Києво-Могилянська Академія». Має понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Відомий також своїми публіцистичними творами.

Заступник головного редактора «Громадського радіо» Наталя закінчила факультет журналістики Національного університету ім. Т. Шевченка, є випускницею Школу журналістики «Інтерньюз-Україна», Української школи політичних Студій, спецкурсів «Розуміємо права людини» та «Цифрова журналістика майбутнього». З 2000 року працювала кореспонденткою в програмах новин. Але після 10 років на телебаченні та отримання найвищої телевізійної нагороди «Телетріумф» у номінації «Репортер» Наталя звільнилася — на знак протесту проти цензури та «джинси» в новинах каналу. У серпні 2012 року Наталя почала шукати однодумців для створення незалежного від приватних власників та держави медіа. Вже восени 2013 та взимку 2014 років Наталя була однією з ведучих радіо марафону «Єромайдан онлайн», а згодом стала ведучою та редакторкою живого ток-шоу «Громадська хвиля».

Наталя є активною учасницею руху «Стоп цензурі!» та захоплюється історією України.

Заслужений тренер Молдови та майстер спорту з вільної боротьби. Закінчив Кишинівський державний педагогічний інститут ім. Іона Крянге, Академію публічного управління при Президенті Молдови. Магістр міжнародних відносин.

Жан-Ів Леконт (Jean-Yves Leconte), народився 31 жовтня 1966 року в Парижі, є членом Сенату Франції, що представляє виборчий округ громадян Франції, які проживають за кордоном. Він є членом Соціалістичної партії. Леконт жив понад 20 років у Польщі та був членом Асамблеї французьких громадян за кордоном з 1994 року. Сенатор входить до Групи дружби Франція-Україна в Сенаті Французької Республіки.

Мері О’Хейґен почала співпрацю з НДІ в якості консультанта в 2001 році на запрошення програми НДІ в Хорватії. На початку 2003 року Мері перейшла до НДІ на постійну роботу, розпочавши свою діяльність з офісу в Словакії, а згодом того ж року очолила програму НДІ в Сербії. У 2005 році пані О’Хейґен була призначена на посаду директора московського офісу НДІ. Згодом у 2006 році вона очолила офіс НДІ в Грузії, де вона відповідала за програми взаємодії з парламентом та за програму спостереження за виборами. В 2009 році пані О’Хейґен переїхала до Найробі, де вона здійснювала керівництво програмами для політичних партій та іншими програмами НДІ. До останнього часу Мері О’Хейґен займала посаду старшого директора НДІ в Нігерії. Перед тим як приєднатися до НДІ пані О’Хейґен працювала на посаді голови аналітичного відділу партії Ліберальних Демократів в Палаті Представників Великобританії. Її перша робота в політичній сфері розпочалася на посаді політичного радника в Європейському Парламенті з питань зовнішньої політики, проблем інституційного розвитку та Північної Ірландії. Пізніше вона також представляла об’єднану політичну групу Європейської Народної Партії та Європейської Групи Демократів у Лондоні. Пані О’Хейґен народилася та навчалася у Великобританії. Вона здобула декілька академічних нагород, а також закінчила Оксфордський університет з відзнакою за напрямком політична географія. Навчаючись у магістратурі вона викладала різні суміжні дисципліни і є співавтором книги про перші прямі вибори до Європейського Парламенту.

Штефан Бірлінг, професор міжнародної політики та трансатлантичних відносин у Регенсбурзькому університеті.

Штефан Бірлінг викладав в університеті Людвіга Максиміліана в Мюнхені/LMU (1989-1999) і в Університеті Ерланген-Нюрнберг (1999/2000), читав лекції в  престижних університетах Південної Африки, Ізраїлю, США, Австралії, Китаю та Чилі. З 2000 року він очолює кафедру міжнародної політики та трансатлантичних відносин в Інституті політології при Університеті Регенсбурга.

Був модератором Мюнхенської конференції з питань безпеки.

З 2000 року спільно з Фондом Ганса Зейделя він організовує міжнародні конференції в Регенсбурзькому університеті.

Науковець програми Росії та Євразії аналітичної організації The Chatham House. Джеймс Шерр є науковцем та колишнім головою програми Росії та Євразії британської аналітичної організації The Chatham House (2008-2011 рр.)

Він працював на кафедрі соціології Оксфордського університету в 1993-2012 рр., був співробітником Центру дослідження конфліктів британського Міністерства оборони в 1995-2008 рр.  та директором з навчань Королівського інституту державної служби в  1983-1985 рр.

Джеймс Шерр публікує численні аналітичні матеріали на тему військової, оборонної та закордонної політики СРСР та Росії, а також пише на теми енергетичної безпеки, регіону Чорного моря, боротьби України проти Російської агресії, політику Заходу та питання внутрішньої політики.

Голова правління ГО «Громадське радіо», радіо- та телеведучий.

За освітою спеціаліст з міжнародних відносин/референт-перекладач англійської мови, Андрій Куліков більше відомий як ведучий програми «Свобода слова» на каналі ICTV, як експерт проекту ЄС «Розвиток медіа-навичок» та викладач у Київському інституті журналістики та Маріупольському державному університеті. Кілька разів він був лауретом премії «Телетріумф» як ведучий і в складі команди програми «Свобода слова».

У 2013 році Андрій став одним з співзасновників «Громадського радіо», що створила група незалежних  журналістів, які свого часу відмовилися закривати очі на цензуру, нечесну «редакційну політику» чи непрозорі схеми власності медіа.

Директор департаменту гуманітарної допомоги потерпілим від конфлікту Карітасу України.

З 2015 року Директор департаменту гуманітарної допомоги потерпілим від конфлікту Карітасу України. 2013-2015 роки Керівник Міграційної служби Карітасу України, відповідальний за програми допомоги вимушеним переселенцям. З 2007 по 2013 рік Голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів. 2008-2010 роки член Міграційної комісії Caritas Europa. 2001-2007 працював над проблемами трудової міграції у різних дослідницьких структурах (Львівська лабораторія соціальних досліджень, Інститут релігії та суспільства УКУ, Комісія справедливість і мир УГКЦ). Навчався на  фізичному (1993-1995), а потім на юридичному (2000-2006) факультетах Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Директор Центру дослідження міжнародних відносин

Доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Директор Центру дослідження міжнародних відносин, неурядової організації, що займається дослідженнями регіональної безпеки та зовнішньої політики України. Був запрошеним професором в Університеті Айова, викладав у Дипломатичній академії при Міністерстві закордонних справ України. Співредактор UA: Ukraine Analytica.

Автор підручника з конфліктології, монографії про силовий фактор в міжнародній політиці, а також більш як 60 статей з різних аспектів зовнішньої політики та безпеки. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Американець Браян Боннер став головним редактором Kyiv Post 9 червня 2008. року. Він був на цій посаді також раніше в 1999 році, через три роки після того, як переїхав до України викладати журналістику. Суттєва частина кар’єри Браяна Боннера пов’язана з роботою у видавництві St. Paul Pioneer Press в Міннесоті, де він протягом 20 років писав на теми міжнародної, національної та регіональної політики, як штатний журналіст та редактор. Окрім Україні, він також працював репортером в Росії, Шрі-Ланці, Бельгії, Таїланді, Лаосі, Норвегії, Польщі та Великій Британії. В 2007-2008 рр. він був старшим директором з комунікації кампанії “Діти без тютюну” у Вашингтоні. Також працював експертом з виборчих питань шести спостережних місій ОБСЄ в Україні, Білорусі, Казахстані, Туркменістані в 1990 -2013 рр. Браян Боннер був регіональним координатором фінансованої урядом Данії Програми Об’єктивних Розслідувань в 2013-2017 рр. Він є членом наглядової ради Фундації розвитку медіа (Media Development Foundation), неурядової організації, що була заснована журналістами Kyiv Post в 2013 році для популяризації розслідувальної журналістики, навчань журналістів та обміну досвідом.

Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки»

Виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах  таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy.

Талант журналіста – це ставити запитання, які змусять замислитися не тільки співрозмовників та глядачів, але й політиків та державних діячів:

«Чому всі говорять про «ДНР/ЛНР» і забули про Крим?»

«Будапештський меморандум. Чи зробила міжнародна спільнота достатньо для захисту суверенітету України?»

«Виявляти й розуміти суть пропаганди – важливо. Але які методи можуть бути дієвими, щоб з цією пропагандою боротись?»

Зараз в США «Росія» і «небезпека» стали словами-синонімами, каже Мирослава Гонгадзе. В тому числі й завдяки її роботі.

Підприємець з 1992 року. Член ради директорів Глобальної асоціації виставкової індустрії (UFI). Викладач Києво-Могилянської школи бізнесу (kmbs) та Львівської школи бізнесу (LvBS). Автор понад 250 статей та двох книг з менеджменту, маркетингу, ІТ, футурології. Співзасновник цивільної платформи The New Country. Член Національної ради реформ (2014-2016), радник міністра економічного розвитку і торгівлі (2014-2016).

Професор міжнародної політики та трансатлантичних відносин у Регенсбурзькому університеті.

Викладав в університеті Людвіга Максиміліана в Мюнхені / LMU (1989-1999) і в Університеті Ерланген-Нюрнберг (1999/2000), читав лекції в престижних університетах Південної Африки, Ізраїлю, США, Австралії, Китаю та Чилі. З 2000 року він очолює кафедру міжнародної політики та трансатлантичних відносин в Інституті політології при Університеті Регенсбурга.

Був модератором Мюнхенської конференції з питань безпеки.

З 2000 року спільно з Фондом Ганса Зейделя він організувує міжнародні конференції в Регенсбурзькому університеті.

За версією журналу UNICUM PROFESSIONAL в 2013 році Штефан Бірлінг був нагороджений титулом «Професор року» в категорії гуманітарних, культурних та соціальних наук.

Голова програми Східної Європи та Євразії в Інституті міжнародних відносин у Римі.

Нона Міхелідзе здобула ступінь доктора філософії в університеті Пізи та ступінь магістра регіонального розвитку в університеті Гумбольта в Берліні, де отримала стипендію наукової фундації Фольксваген. Вона також закінчила Тбіліський національний університет за спеціальністю міжнародні відносини. Її наукові зацікавлення стосуються інструменту Східного партнерства, врегулювання конфлікту на Південному Кавказі, ширша співпраця в басейні Чорного моря, Туреччина та регіон Каспійського моря, російська міжнародна політика та пострадянський простір.

Марія Зав’ялова, журналістка, яка має величезний досвід роботи військовим кореспондентом зокрема в Криму в період анексії та на передовій вздовж усієї лінії фронту.

Марія була постійною ведучою випусків новин «Хроніки Донбасу» на Громадському Радіо в 2015-2016 роках.

За свою роботу журналістом Марія Зав’ялова зробила понад 500 новин й понад 150 сюжетів різних форматів.

Освіту отримала в Київському міжнародному університеті за спеціальністю перекладач англійської мови.

Спеціальний радник Армії США в Європі з питань Росії та Євразії Марк Войджер працює спеціальним радником з питань Росії та Євразії Головнокомандувача армії США в Європі в Візбадені (Німеччина). До цього був радником з культурних питань та старшим експертом з питань Росії Спільного командування сухопутних військ НАТО в Ізмірі (Туреччина). Раніше працював соціологом в Іраку та Афганістані. Марк Войджер був членом консультаційної ради з питань Росії під час президентської кампанії Мітта Ромні 2012 року. На даний момент він також є старшим науковим співробітником Фундації Патомак (Вашингтон). Макт Войджер має ступінь магістра в сфері права та дипломатії університету Тафта та ступінь магістра публічного адміністрування в Школі врядування Кеннеді Гарвардського університету. Він також захистив дисертацію та тему Близького сходу в Кембриджському університеті, а також вивчав арабську в Йорданії. Марк Войджер вільно володіє російською, українською, болгарською, арабською, турецькою, французькою, іспанською та італійською мовами.

Політолог,  член президії Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні.

У 1999 році отримав диплом політолога з відзнакою, закінчивши філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий ступінь кандидата політичних наук здобув в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України. Автор і експерт для провідних видань України. Один із засновників дослідницької компанії «Перша рейтингова система».

Віктор Рудь є юристом міжнародником із понад 35 річним досвідом. До розпаду Радянського союзу він представляв на Заході політв’язнів, які переслідувалися КДБ.

Він також був Спеціальним радником члена американської делегації під час Мадридської оглядової конференції з питань безпеки і співробітництва в Європі. Після розпаду СРСР, Віктор Рудь консультував Народних депутатів України, а також багато писав та виступав перед міжнародною публікою на тему відносин між США, Україною та Росією. В минулому він обіймав посаду голови Українсько-американської асоціації адвокатів, а зараз є в цій організації головою комітету закордонних справ.

Віктор Руд вивчав міжнародні відносини в Гарвардському коледжі та здобув ступінь доктора юридичних наук в школі права університету Дюк.

Cтарший науковий співробітник Джеймстаун Фаундейшн.

Владімір Сокор є старшим науковим співробітником вашингтонської аналітичної організації Джеймстаун Фаундейшн та регулярно на щоденній основі публікується в його передовому виданні Eurasia Daily Monitor ( з 1995 року і дотепер). Він є міжнародно визнаним експертом з країн пострадянського простору в Східній Європі, на Південному Кавказі та в Центральній Азії. Він пише аналітичні статті про Росію та її політику щодо Заходу, а також на теми енергетики, регіональної безпеки, сепаратистських конфліктів, політики і програм НАТО.

Владімір Сокор часто виступає на американських та європейських конференціях та бере участь в роботі аналітичних центрів. Він викладає в Оборонному коледжі НАТО та на програмі з національної безпеки у Гарвардському університеті за програмою Чорного моря (Школа управління ім. Дж. Ф. Кенеді). Раніше працював аналітиком  радіо Вільна Європа та його дослідного інституту (1983-1994).

Народився в 1984 році. В 2006-му закінчив Донецький державний університет економіки та торгівлі імені М. Туган-Барановского. Став відомим як блогер під псевдонімом Frankensstein. Працював у виданні журналістських розслідувань та аналітики «Донецкая правда». Денис в журналістиці з 2011 року. До 2014 працював в Донецьку в інтернет-виданні «Острів». З 2014 пише для журналу «Український тиждень», а також є головним редактором сайту «Четверта влада». Денис залишив Донецьк після початку російської окупації, але продовжив слідкувати за подіями на окупованих територіях і має достовірну інформацію про правдивий стан речей в так званих «ДНР/ЛНР». «Окупація Донбасу російськими найманцями і військовослужбовцями регулярної армії, безумовно, є злочином. Тому, як будь-який злочинець, РФ намагається переконати світову спільноту в тому, що вона є невинною і не бере участі в війні. Для цього вона робить все, щоб показати стороною конфлікту тільки псевдореспубліки ЛНР і ДНР» пише Денис в своєму блозі. Тому слідкуючи а розвитком подій на Донбасі, важливо зрозуміти, що те, що нам показують ЗМІ це не факти з фронту, а реаліті-шоу з великим бюджетом, у якого є свої режисери та продюсери. Тому сприймати російську версію подій серйозно це все одно що дивитися фільм Війна світів і вірити, що на Америку напали прибульці. Війна на Донбасі є війною Росії з Україною і не є нічим іншим. А ЛНР і ДНР це лише аналог мертвонародженої Фінляндської демократичної республіки, яку керівництво СРСР придумало заради прикриття загарбницького нападу на Фінляндію в 1939 році.

Командуючий сухопутних війск НАТО в Європі Уродженець Квінсі (Флоріда). Ген. лейт. Ходжес закінчив Військову Академію США в 1980 році, після чого був призначений на службу в сухопутні війська. Після першого завдання як лейтенанта сухопутних військ в Німеччині, він керував сухопутними військовими підрозділами різного рівня як командир бригади, батальйону та роти 101-шої повітряно десантної дивізії та під час операції “Іракська свобода”. Серед його останніх тактичних призначень керівник операцій Регіонального підрозділу військ Південь в Кандагарі, Авганістан.

Пан Ховард вільно володіє російською мовою та на професійному рівні спілкується азербайджанською і арабською, а також є регіональним експертом з Кавказу і Центральної Азії. Має досвід роботи аналітиком Центру Стратегічної Оцінки міжнародної корпорації з впровадження наукових досягнень (SAIC). Його статті з’явилися в The Wall Street Journal, аналізі Центральній Азії та Кавказу, та тижневику Jane’s Defense. Пан Говард працював консультантом у приватному секторі та державних установах, включаючи Міністерство оборони США, Раду національної розвідки та основні нафтові компанії, що працюють в Центральній Азії та на Близькому Сході (Середньому Сході).

За час депутатської каденції працювала над судовою реформою, реформою місцевого самоврядування, поліції, прокуратури, активно брала участь в роботі конституційної комісії, створеної в березні 2015 року. Приділяє значну увагу питанням безпеки і оборони, один із авторів законопроекту “Про територію України тимчасово окуповану Російською Федерацією”

До обрання Народним депутатом України Оксана Сироїд була директором “Української правничої фундації”. В 2004-2012 роках була національним координатором проектів  та керівником програми правосуддя ОБСЄ в Україні. В 2001-2002 працювала в секретаріаті Кабінету міністрів України. Оксана Сироїд викладає в Національній школі суддів України, є співавтором підручників з адміністративного судочинства. Вона також викладає  на юридичному факультеті Національного університету “Києво- Могилянська академія” та є співзасновником Школи публічного адміністрування Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Оксана Сироїд здобула ступінь магістра права в Оттавському університеті та Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та ступінь бакалавра політології в Національному університету “Києво-Могилянська академія”.

Понад 31 рік професійного досвіду роботи, включаючи службу в Військово-повітряних силах,  державну службу в системі Ради національної безпеки і оборони України, наукову роботу в Національному інституті стратегічних досліджень, Національному інституті проблем міжнародної безпеки РНБО України. В 2000-х рр. працював в системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Нагороджений Почесною грамотою НАК «Нафтогаз України».

Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною. Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин.

З 2016 року є членом Національного комітету з промислової політики. З 2017 року в. о. головного редактора часопису «Чорноморська безпека». Має статус асоційованого експерта Центру ім. Разумкова та Центру дослідження Росії.

Старший директор Центру дипломатії та глобальної взаємодії імені Байдена при університеті Пенсильванії.

Здобув ступінь магістра та доктора політичних наук в університеті Каліфорнії, Берклі та ступінь бакалавра у сфері міжнародних відносин у Стенфордському університеті.

Доктор Карпентер працював у Білому Домі як радник з міжнародних питань віце-президента Джозефа Байдена та директором з питань Росії в Раді національної безпеки. Цього він був кар’єрним дипломатом в структурах Державного департаменту США. Доктор Карпентер працював на дипломатичній службі в Польщі, Словенії та Барбадосі.

Колишній заступник асистента держсекретаря США з питань безпеки із сферою відповідальності, що охоплювала питання Росії, України, Євразії, Балкан та контроль за  звичайним озброєнням.

Він також є старшим науковим співробітником Атлантичної ради та членом ради Джеймстаун Фандейшн.

Експерт незалежного економічного аналітичного центру Експерт Груп (Кишинів) Щотижневий дописувач новинної агенції ІНФО-ПРІМ, де за 3 роки опублікував понад 100 аналітичних статей на тему європейської інтеграції та діалогу ЄС-Молдова. Автор численних аналітичних матеріалів, що публікуються в Молдові та закордоном. Сфера зацікавлення діалог Молдова-ЄС, економіка європейської інтеграції, відносини Росія- ЄС, Європейська політика сусідства, енергетична безпека. Дені Ценуса отримав диплом магістра в Коледжі Європи Натолін.

Журналіст, публіцист Народився в Криму. Закінчив Таврійський національний університет за спеціальністю Російська мова та література. Працює в журналістиці з 2004 року. З 2012 по 2014 рік працював в Москві. Співпрацював з платформами Росбалт, Slon.ru, Новая газета, New Times. З 2014 року живе в Києві. Співпрацює з телеканалами ICTV та 24. Оглядач Української правди,, Liga.net, Радіо Свобода. Сфери професійного зацікавлення: пострадянський дрейф, окуповані території, Східна Європа, еволюція українсько-російських відносин.

Сергій Гармаш,  політичний аналітик та український журналіст, президент Центра досліджень соціальних перспектив Донбасу, засновник та головний редактор інформаційного агентства ОстроВ. В травні 2014 року був змушений виїхати з Донецька в зв’язку з початком війни. Народився в Єнакієво Донецької області. Закінчив Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченко. З 1996 по 2004 роки кореспондент Радіо Свободи в Донецькій області, кореспондент Інтерфакс-Україна в Донецькій області (2001-2003).

За час парламентської кар’єри очолював Постійні комітети Палати Громад з питань сільського господарства та агро-харчування (2006-2008 рр.), навколишнього середовища (2008-2011 рр.) та національної оборони (2011- 2013 р.) Як парламентський секретар міністра національної оборони в 2013-2015 рр., Безан активно працював у напрямках, пов’язаних з військовими закупівлями, проблемами психічного здоров’я в Канадських збройних силах, війною проти ІДІЛ та агресією Росії в Україні. Безан в даний час служить в тіньовому кабінеті Офіційної опозиції, як критик консервативної оборони. Безан також був дуже відвертим критиком російської агресії у Східній Європі та захисником демократії, суверенітету і прав людини в Україні. В результаті він був одним з тринадцяти канадських посадовців, що підпали під санкції Росії та отримали заборону уряду на в’їзд до РФ у 2014 році. За свою роботу з українських питань був відзначений численними нагородами як у Канаді, так і за кордоном, включаючи Орден князя Ярослава Мудрого (Найвища нагорода України Цивільним) за законопроект про визнання Голодомору геноцидом, який він розробив як парламентар, що на той час.

Гіоргі Канделакі був обраний до Парламенту Грузії в 2008 році. Зараз він обіймає посаду заступника голови комітету європейської інтеграції від опозиції, та є членом парламентської меншості (політична партія “Європейська Грузія”). Гіоргі Канделакі є активним членом Парламентської асамблеї Ради Європи та парламентської асамблеї НАТО. В 2002-2003 рр. Гіоргі Канделакі був співзасновником студентської антикорупційної кампанії, а пізніше молодіжного руху Кмара (Досить), який зіграв ключову роль в Трояндовій революції 2003 року. В 2012 він також був координатором робочої групи з трансформації Музею Сталіна в Горі в Музей сталінізму.

Протягом двох останніх років був директором Центру підвищення кваліфікації кіберзахисту НАТО, міжнародного центру знань, що спеціалізується на дослідженнях, навчанні та тренуванні в галузі технологій, стратегії, операції та права. Як директор Свен Сакков очолював міжнародних працівників з 20 країн та з різних галузей. У період з 2008 по 2015 рік Сакков працював заступником міністра оборонної політики (директор з політики) міністерства оборони Естонії.

Під час перебування на посаді директора з політики Свен Сакков відповідав за планування політики, оцінки загроз, політику НАТО та ЄС, міжнародне співробітництво та контроль над озброєннями. Був представником Естонії в групі старших посадових осіб НАТО. Раніше служив в посольстві Естонії у Вашингтоні та Естонській місії в НАТО, в якості радника з питань національної безпеки та оборони Президента Естонії та директора з планування політики Міністерства Оборони.

Свен Сакков навчався в Кембриджському університеті (Магістр філософії з Міжнародних відносин), в Тартуському університеті (Бакалавр з історії, з відзнакою) та Королівському коледжі оборони (курс 2011-12).

Старший радник Департаменту національної оборони Канади В даний час Джилл є старшим радником Департаменту національної оборони та представником Канади в Консультативній раді з питань оборонної реформи. Вона працювала асистентом заступника міністра (з питань політики) в Департаменті національної оборони та помічником секретаря з закордонних справ та оборони в Таємній Раді. Під час своєї кар’єри в закордонних справах Джилл керувала Оттавським процесом заборони протипіхотних мін; була виконавчим директором Комісії з питань втручання та державного суверенітету, робота якої призвела до створення R2P (обов’язку захищати); була Спеціальним координатором близькосхідного мирного процесу; працювала над контролем озброєння, роззброєння та людської і регіональної безпеки, а також мала призначення до Праги, Гавани та Близького Сходу. Вона є старшим науковим співробітником Університету Оттавської вищої школи державної служби та міжнародних відносин, разом із друзями є волонтером оркестру Національного центру мистецтв, як директор з комунікацій та інформаційно-просвітницької діяльності.

П’ять років досвіду роботи в сфері міжнародних консультацій (Фінляндія, Румунія, Латвія та Австрія). Координував проекти на Балканах та країнах СНД в галузі економіки, фінансів та бізнес-клімату. Сім років досвіду роботи з урядом Молдови. У період з 2013 по 2016 рік керівник Секретаріату Економічної ради прем’єр-міністра (проект ЄБРР). З січня 2017 року директор програми в ЦПР Молдова.