Якщо виростуть діти наших ворогів? – Андріана Сусак, лідерка жіночого ветеранського руху в Україні

9 квітня 2021 року

Який він – жіночий досвід війни? Чому важливо вивчити урок із Мінських домовленостей? Кому і для чого потрібен був відступ українських добровольців від кордону у вересні 2014? Про обов’язкову військову підготовку хлопців та дівчат та чіткі правила просування жінок по військовій службі. Чому волонтери готують своїх дітей до війни? Про повагу до ветеранів у суспільстві і як підтримувати ветеранів так, щоб вони ставали спроможними та не були суспільною обузою. – у новому випуску «А що далі?», спільному проекті Львівського безпекового  форуму та Київської школи економіки.

Дивитись відео програми можна тут: https://youtu.be/Wl36xb2omyI.

Андріана Сусак потрапила на фронт одразу з Майдану у складі добровольчих загонів, що мали охороняти адміністративні будівлі. Зрозумівши, що війна – це серйозно та надовго, усвідомила, що відступати немає куди.

Ветеранка згадує, що вперше добровольці відчули себе зрадженими політиками у вересні 2014 року, коли були укладені Мінські домовленості.

«Ми на початку весни  були впевнені, що ми на війні до вересня місяця.  Ми швидко рухалися як штурмовий батальйон, ми швидко забирали свої міста, швидко звільняли від військ російської федерації і  вже тому, що кордон був дуже близько, за  два кілометри. Ми не могли зрозуміти, чому немає якогось вищого наказу нам як батальйону стати на кордоні, – ділиться спогадами про війну Андріана Сусак. – І коли об’явили Мінські домовленості 5 вересня – це була перша трагедія під час війни, коли ми заплакали через рішення політиків. 5 вересня наші батальйонні групи попали в засідку найманців Російської Федерації, які були в Сирії і вони катували, таврували наших людей».

Як зазначає лідерка Жіночого Ветеранського Руху, найважливішим викликом для української армії сьогодні є втримати мотивованих професійних людей, щоб люди, які здобули цінний досвід війни в 2014-му, не покидали службу.

« Сьогодні спостерігається велике вигорання в рядах армії, – зазначає ветеранка. – Вигорання, не від навантаження, але через відкат до радянського. Через те, що солдатам доплачують за те, щоб вони не стріляли у ворога. І я бачу в цьому велику проблему».

Ще однією проблемою над вирішенням, якої розмірковували в рамках програми – необхідність побудови суспільства стійкого до загроз війни.

Як зазначає ведуча програми Оксана Сироїд, великою проблемою є те, що за 7 років уже є ціле покоління дітей, які закінчили школу і серед них є велика кількість тих, хто не знає, не усвідомлює, що ми є у стані війни.

«Ми маємо вкотре, заміщуючи державні інституції, разом з громадами, за участю громадських організацій створювати це усвідомлення стану речей. Ми не можемо дати дітям військового вишколу, але ми можемо дати їм принаймні усвідомлення загроз і необхідності бути готовими до того, щоб ці загрози втримати», – вважає Оксана Сироїд.

Андріана Сусак-Арехта – лідерка Жіночого Ветеранського Руху в Україні. До 2014 року працювала бренд-менеджеркою. У 2013-2014 рр.  брала активну участь в Революції Гідності. У травні 2014 році поїхала на Схід України як доброволець і вступила до Збройних Сил України (батальйон “Айдар”), входила в склад штурмової групи (штурмовик). Брала участь в бойових операціях по звільненню, зачистці та укріпленню населених пунктів в Луганській області. Народний герой України, кавалер ордена за Мужність 3 ступеня.

Нагадаємо, «А що далі?» – новий соціальний медіа проект віце-президентки Київської школи економіки і співголови Львівського безпекового форуму Оксани Сироїд, який має боротися з наративами російської пропаганди в Україні про начебто неспроможність українців будувати успішну державу. Програми виходитимуть щочетверга на YouTube-каналі проекту.

Партнери проекту:

  • Львівський Безпековий Форум
  • Київська Школа Економіки
  • Інститут Просвіти

Проект реалізовується за підтримки Фонду Ганса Зайделя в Україні.